Happy Paw
Щасливі історії тварин, які знайшли дім 2021 року
Happy Paw
Щасливі історії тварин, які знайшли дім 2021 року
За 2021 рік благодійний фонд Happy Paw допоміг тваринам 128 тонами корму, 21 тисячею медикаментів, покрив лікування 40 пухнастиків у 56 притулках по всій Україні.

Сотні тварин знайшли свій дім за цей рік. InfoPaw розповідає історії кількох із цих щасливчиків.
За 2021 рік благодійний фонд Happy Paw допоміг тваринам 128 тонами корму, 21 тисячею медикаментів, покрив лікування 40 пухнастиків у 56 притулках по всій Україні.

Сотні тварин знайшли свій дім за цей рік. InfoPaw розповідає історії кількох із цих щасливчиків.
Як кошеняті Міо/Мії двічі посміхнулась удача
В жовтні 2021 року у Кропивницькому на території гаражів знайшли ледь живе кошеня з паралізованими задніми лапками. Його хотіли усипити, щоб тварина не мучилась, але власниця притулку «Щасливий пес» Оксана вирішила дати котику другий шанс на життя.

Тварині знайшли віддаленого опікуна через сайт фонду та відправили на лікування. Міо Міо діагностували застарілий перелом хребта, стерті задні лапки, пошкоджений таз, відповідно – тварина буде все життя пересуватись тільки на передніх лапках і потребувати допомоги людини, щоб сходити в туалет.

Але Міо Міо посміхнулась удача!
Під час курсу лікування у клініці виявилось, що це кішечка, тому її назвали Мією. Колектив ветеринарів та особливо власники клініки Сергій та Антоніна дуже полюбили її: «Коли ми підходили до інших пацієнтів, то вона зачіпала нас лапкою, щоб ми звернули і на неї увагу! А поли настав час її виписати, ми дізналися, що у неї досі немає родини, тому вона поїде у притулок. І ми, порадившись з усім колективом, вирішили забрати її до себе в клініку і дати Мії шанс прожити щасливе життя!»

Тепер Мія повноцінний член команди клініки, де вже живуть 2 інших коти.

Асистентка клініки Крістіна зі своїм батьком зробили для Мії візочок з іграшкової коляски для ляльок. Двічі на день кішці потрібно допомагати сходити в туалет та вигулювати тварину на візочку. В інший час вона носить памперс. Ветеринар Антоніна стверджує, що для догляду за Мією не потрібно дуже багато зусиль та вмінь, головне звикнути і наловчитись це робити. Адже ці зусилля ніщо проти головного – дати шанс на життя для тварини.
Під час курсу лікування у клініці виявилось, що це кішечка, тому її назвали Мією. Колектив ветеринарів та особливо власники клініки Сергій та Антоніна дуже полюбили її: «Коли ми підходили до інших пацієнтів, то вона зачіпала нас лапкою, щоб ми звернули і на неї увагу! А поли настав час її виписати, ми дізналися, що у неї досі немає родини, тому вона поїде у притулок. І ми, порадившись з усім колективом, вирішили забрати її до себе в клініку і дати Мії шанс прожити щасливе життя!»

Тепер Мія повноцінний член команди клініки, де вже живуть 2 інших коти.

Асистентка клініки Крістіна зі своїм батьком зробили для Мії візочок з іграшкової коляски для ляльок. Двічі на день кішці потрібно допомагати сходити в туалет та вигулювати тварину на візочку. В інший час вона носить памперс. Ветеринар Антоніна стверджує, що для догляду за Мією не потрібно дуже багато зусиль та вмінь, головне звикнути і наловчитись це робити. Адже ці зусилля ніщо проти головного – дати шанс на життя для тварини.

Коли ми дізналися, що вона поїде у притулок, то, порадившись з усім колективом, вирішили забрати її до себе в клініку. І дати Мії шанс прожити щасливе життя!

Іванка та Аріша: з вольєрів притулку — у сонячну Флориду
Аріша та Іванка все своє життя, а це понад 13 років на двох, провели у притулку «Велике серце», що розташований поблизу Борисполя.

На сайті фонду Happy Paw в обох собак були профілі для прилаштування та, на жаль, їм так і не вдалось знайти господарів в Україні. Адже великогабаритні безпородні собачки зі сформованими звичками у віці мають найменше шансів на адопцію у сім'ї.
Але навесні цього року волонтерській організації вдалось транспортувати тварин до США. Там Іванка та Аріша спочатку соціалізувались, вчились гуляти на поводку та довіряти людям, допоки їм шукали нових господарів. Але вже за місяць тварини знайшли дім!

У Іванки тепер нове ім’я, її звати «Іда» і вона живе у Вакавілі, Каліфорнія.

А Іріша живе з сім’єю у власному будинку з подвір’ями у Санівейлі, Каліфорнія.


Просто подивіться на цих щасливиць!

Павло, 11 котиків та його Хепі

Павло – українець, який сьомий рік живе у Словаччині та створює мобільні і веб додатки. А ще через фонд Happy Paw він віддалено підтримує 11(!) котів з притулків. Історія Павла почалась із однієї кішки, для якої він змінив світ та зробив її справді Happy:


«Про Хепі я дізнався випадково. Вирішив, що хочу завести кішку і взяти її саме з українського притулку. Натрапив на притулок «Дай лапу, друже» у Запоріжжі, почав допомагати фінансово, читати історії котів, яким потрібна допомога. І одного дня побачив Хепі, тоді й зрозумів, що це моя кішка, що я врятую її та заберу до себе».


Волонтери знайшли кішку дуже хворою на набережній міста Запоріжжя та звернулись за допомогою до притулку, де її назвали Хепі з надією на те, що лікування буде успішним. У тварини встановили численні травми та інфекцію, яка перейшла на очі та гортань. Кішка була дуже виснаженою та нічого не їла. Завдяки благодійникам на сайті фонду вдалось зібрати понад 10 000 гривень, які частково покрили лікування Хепі на стаціонарі у ветклініці.

Коли я поринув глибше у ситуацію з безпритульними тваринами в Україні, то вжахнувся і зрозумів, що не зможу вдавати, що цього не відбувається, і жити спокійно далі, ніби все нормально, і це не моя проблема.

Хепі вдалось врятувати і зараз вона живе разом з Павлом у Кошице, Словаччині: «Знайшовши Хепі, я почав читати про інші можливості допомагати котам і дізнався про фонд Happy Paw. Я став віддаленим опікуном спочатку для кількох котів, але зараз це число збільшилося до 11.

Я ледве себе зупинив, оскільки допомогти хочеться усім, але, на жаль, гроші – ресурс обмежений.


Я просто почав з кінця, намагався вибрати тварин, які мало чим виділяються, яким, як мені здавалося, навряд чи допоможуть. Дуже сподобалася система опіки фонду – те, що можна вибрати тварину, прочитати інформацію про неї і почати допомагати у вигляді підписки.


Але мене дуже засмучує, що жодного кота чи кішку, яких я опікаю, не забрали додому в добрі руки, адже ніхто за цілий рік не прилаштував жодного з них. Це дуже сумно.

Щоразу, коли я в Києві, то намагаюся приїжджати до притулку Ірини Добролюбової, приносити котам їжу та по можливості допомагати. Також я знайшов чимало людей-одинаків, які просто у себе в квартирах тримають по 30-50 котів, бо не можуть інакше. Їм я також допомагаю. Наприклад, Ірина Работягова, у якої понад 40 котів, у тому числі з інвалідністю, або ж Ірина Дідур, яка відвела цілу квартиру для понад 40 хворих котиків.


Окрім Хеппі у мене є кіт Мессі, він живе з мамою у Києві. До цього у мене жила норвезька лісова кішка Леля. Вона прожила з нами 22 роки, я любив її шалено і коли її не стало, то було відчуття, немов я втратив рідну людину.


Я котолюб, тому підтримую тільки котів, адже вони не можуть допомогти собі самостійно. А людина може подолати труднощі і допомогти собі сама. Тварини абсолютно беззахисні, і через це мені їх дуже шкода. Я чув так багато жахливих історій, про які важко говорити, і, почувши які, не можна жити так, як раніше і нічого не робити. Коли я поринув глибше у ситуацію з безпритульними тваринами в Україні, то вжахнувся і зрозумів, що не зможу вдавати, що цього не відбувається, і жити спокійно далі, ніби все нормально, і це не моя проблема. Тому для мене бути опікуном для тварини з притулку – це водночас дуже сумно, але не бути ним та не допомагати взагалі – це ще гірше».

Як допомогти
Ще більше тварин з притулків та вулиць шукають своїх люблячих господарів та комфортний дім. Ти можеш зробити їх щасливими просто зараз. Переходь на сайт фонду та обирай пухнастого улюбленця!
Made on
Tilda