Як навчити собаку чемно ходити на повідку?

Погодьтеся, кожен раз, коли ми чуємо фразу "прогулянка на повідку", перед очима стає картина: ви йдете парком, а поряд чемно крокує ваш найкращій в світі пес. Але реальність не завжди видається ідеальною і ось: парк, кращій в світі пес летить по своїх справах, а десь там, на кінці повідка, біжите ви, намагаючись не впасти.

Але ж, насправді, уявна прогулянка може стати реальністю!

Як досягти потрібних результатів розповідають спеціалісти:

Погодьтеся, кожен раз, коли ми чуємо фразу "прогулянка на повідку", перед очима стає картина: ви йдете парком, а поряд чемно крокує ваш найкращій в світі пес. Але реальність не завжди видається ідеальною і ось: парк, кращій в світі пес летить по своїх справах, а десь там, на кінці повідка, біжите ви, намагаючись не впасти.

Але ж, насправді, уявна прогулянка може стати реальністю!

Як досягти потрібних результатів розповідають спеціалісти:

Pink Puppy Pet School
Яку амуніцію для прогулянок ви рекомендуєте?

Найкращим вибором стане шлейка анатомічної конструкції.

Використання нашийника для собак, які ще не навчилися гуляти на повідку і тягнуть, часто призводить до травмування - страждають хребці, трахея, шийні м'язи. Викликані травмами хронічні больові синдроми можуть бути причиною появи або посилення поведінкових проблем, у тому числі агресії.

Серед шлейок не усі однаково корисні - деякі пошито так, що вони заважають правильному рухові собаки, перетискаючи лямкою плече або натираючи під передніми лапами, а також часто тиснуть на шию не менше, ніж нашийник. До того ж, зі шлейок невдалої конструкції собаки часто викручуються та тікають.

Я раджу обирати шлейки так званої Н-подібної (нагадують букву Н при погляді згори) та Y-подібної конструкції (вигляд спереду), з 5 або 6 точками регулювання, які дозволяють точно підігнати амуніцію під собаку.
Яку амуніцію для прогулянок ви рекомендуєте?

Найкращим вибором стане шлейка анатомічної конструкції.

Використання нашийника для собак, які ще не навчилися гуляти на повідку і тягнуть, часто призводить до травмування - страждають хребці, трахея, шийні м'язи. Викликані травмами хронічні больові синдроми можуть бути причиною появи або посилення поведінкових проблем, у тому числі агресії.

Серед шлейок не усі однаково корисні - деякі пошито так, що вони заважають правильному рухові собаки, перетискаючи лямкою плече або натираючи під передніми лапами, а також часто тиснуть на шию не менше, ніж нашийник. До того ж, зі шлейок невдалої конструкції собаки часто викручуються та тікають.

Я раджу обирати шлейки так званої Н-подібної (нагадують букву Н при погляді згори) та Y-подібної конструкції (вигляд спереду), з 5 або 6 точками регулювання, які дозволяють точно підігнати амуніцію під собаку.
Для добре навченого спокійного собаки можливе використання м'якого нашийника, особливо, якщо собака багато рухається. Дослідження показали, що наявність будь-якої амуніції впливає на рух собаки і ідеальний, проте недосяжний у місті варіант - це вільний собака. Ми ж обираємо найоптимальніше рішення, виходячи з індивідуальних особливостей тварини.

Використання зашморгів та строгих нашийників не навчає собаку ходити на повідку чемно, досить швидко вони звикають тягнути, не особливо зважаючи на незручності. Шкоди від цих бездумно застосованих інструментів незрівнянно більше, ніж користі.

Існують варіанти коригувальної амуніції, яку в деяких випадках, під наглядом спеціаліста, використовувати припустимо - це шлейки типу easy walk. Проте пам'ятайте - вони не призначені для тривалого використання і не навчають собаку за вас! Застосовуються лише як допоміжний засіб на перших порах.

Також іноді доцільним є використання недовуздка (халті), із зазначеними вище застереженнями - під наглядом спеціаліста та не на постійній основі.

Повідок раджу обирати довгий, від 3 метрів (оптимально - 5), з нейлонової стропи (може бути гумованою, вона меньше ковзає в руці і не плутається) або біотану та аналогічних йому матеріалів.

Короткі метрові повідки не призначені для тривалих прогулянок, не дають можливості собаці реалізувати природні потреби у русі, а власникові доводиться або залазити за собакою у кожен цікавий кущ, або, що частіше - дратуватися і смикати пса, що намагається прискорити крок і збільшити дистанцію між собою та людиною.

Брезентові повідки широко розповсюджені, але мають ряд недоліків - намокаючи, стають дуже важкими, довго сохнуть, а через деякий час можуть, будучи візуально абсолютно цілими, порватися від ривка.

Нейлон легший, швидко сохне і його неможливо розірвати собаці.

Біотан та подібні матеріали не намокають, дуже легко відчищуються, міцні та майже вічні. Серед недоліків, хіба що, досить висока ціна.
Повідки-рулетки зазвичай категорично не радять, адже вони створюють постійний супротив і, по суті, навчають собаку тягнути.

Вони часто стають причиною травм, особливо ті, що зі шнуром - при спробі перехопити повідець другою рукою люди часто ріжуть об нього долоню; собаки, що під час гри заплутались у ньому і різко смикнулись, також отримують рани.

Нерідко рулетка висмикується з руки власника і, голосно стукаючи об асфальт, наздоганяє собаку - для лякливих тварин це справжній шок, часто вони тікають світ за очі.

Проте якщо собака врівноважений, навчений не тягнути, а власник впевнено користується рулеткою та дотримується техніки безпеки, то її цілком можна використовувати.
Чому важливо привчати цуценя до амуніції поступово?

У більшості випадків привчити цуценя до шлейки, а згодом - і до повідка, нескладно. Проте нерідко трапляються ситуації, в яких тварина пручається, намагається зняти амуніцію, качається по підлозі.

Злякавшись один раз і отримавши негативну асоціацію з предметом, собака може тривалий час уникати контакту з ним.

Тому для збереження власного часу та нервів собаки краще все робити поступово, застосовуючи навчання на позитивному підкріпленні.
Чи можна навчити дорослого собаку, який ніколи не гуляв на повідку прогулянкам в амуніції?

Так, зазвичай привчання проходить цілком успішно. Собаки - надзвичайно адаптивні тварини, а здатність до навчання зберігається протягом усього життя.

Просто будьте терплячі та послідовні, і все вийде.
Які етапи привчання собаки до прогулянок на повідку?

Для початку навчаємо собаку носити шлейку та почуватися у ній комофортно, потім додаємо пристібнутий повідок та тренуємось ходити на ньому вдома, а згодом переносимо заняття на вулицю.

Отже, починаємо зі шлейки.

Познайомте цуценя з новим предметом, дайте обнюхати, проте не дозволяйте гризти та бавитися з ним.

Годуйте поблизу шлейки, можна класти шматочки прямо впритул до неї.
Якщо собака не боїться, рухайтеся далі - торкніться шлейкою боку собаки, погодувавши за це. Гладьте собаку рукою, в якій одночасно тримаєте шлейку, а другою згодовуйте смаколики.

Коли собака ставитиметься спокійно і до цього, познайомте його зі звуком застібки, спочатку не вдягаючи шлейку.

Згодом обережно, постійно пригощаючи смачненьким, вдягайте шлейку на собаку та застібніть. Ще раз погодуйте.

Якщо собака спокійно сприймав весь процес привчання, можна лишити його на деякий час у шлейці, при цьому побавитися з ним або видати якийсь смаколик для гризіння.

Якщо ж собака лякливий і звикання до нового дається йому непросто - зніміть шлейку майже одразу після надягання. Наступного разу залиште на пару хвилин, і поступово збільшуйте час перебування в амуніції.

Коли собака впевнено дозволяє вдягати шлейку і спокійно у ній перебуває, пристібніть повідок і у цей момент заохотьте собаку - нехай момент пристібання з цього часу і надалі асоціюється у нього із радісними переживаннями.

Це позбавить вас неприємностей, коли собака уникає повідка, знаючи - це означає кінець веселощам і шлях додому.

Не натягуйте повідок, нехай він провисає, проте стежте, щоби собака у ньому не плутався. Однією рукою тримаючи повідок, у другу візьміть ласощі та рухайтеся по дому - собака охоче слідуватиме за вами, а ваша задача - пригощати її за це. На початку частота підкріплення має бути досить високою, годуйте собаку кожні декілька метрів. Міняйте напрямки, іноді зупиняйтеся - так собака стежитиме за вашими переміщеннями.

Коли і цей етап опановано - виходьте на вулицю і працюйте так само: не смикайте собаку, а заохочуйте іти з вами на повідку, що провисає, за допомогою ласощів.

Уявіть, ніби собака без повідка, і ви не можете потягнути його за собою, розвернути, висмикнути з куща, а лише привернути його увагу, покликавши та заохотивши їжею правильні дії.

Привчайте собаку реагувати на голосові команди про початок руху, зміну напрямку та темпу, зупинки. Тоді ви зможете з часом відпускати собаку у безпечних місцях, не переймаючись, що без повідка вона некерована, а собака не матиме негативних асоціацій з повідком і не тікатиме, щойно почувши клацання відстібнутого карабіна.
Як зробити так, щоб собака не тягнув?

Перше, що ви маєте пам'ятати - щоразу, коли ви йдете за собакою, що тягне, ви вчите його тягнути.

Мета, з якою собака натягує повідок - швидше потрапити кудись. І якщо ви прямуєте за ним - даєте бажане, потужно підкріплюючи поведінку.

Тому щойно вас потягнули - зупиніться. Припиніть підкріплювати натяг та формуйте альтернативну поведінку, що з часом замінить небажану.

Дуже раджу з самого початку не привчати собаку тягнути, тому що коли звичку сформовано - позбутися її нелегко.

Навчайте собаку рухатися біля вас, наводячи смачним шматочком; давайте йому зворотній зв'язок: коли повідок не натягнутий, рухайтеся максимально швидко - це заохочення для собаки; коли вас тягнуть - йдіть, навпаки, надзвичайно повільно. Собака досить швидко розуміє - для того, щоби рухатись швидко, треба припинити тягнути, і ваші прогулянки стануть набагато приємнішими.

Часто ми самі створюємо всі умови для того, щоби собака тягнув - обираємо надто короткий повідок, рухаємося надто повільно, вимагаємо, що б собака постійно рухався біля ноги.

Пам'ятайте - собаці потрібен рух! Він має задовольняти свої природні потреби - пробігтися, понюхати мітки, навіть просто мати трохи особистого простору, а не тупцяти впритул до власника. Тому довгий повідок та швидкий крок - важливі умови добробуту собаки.
Made on
Tilda