Мілкі, Віскі і Сільвер та їхня Roslynka Анна

Мілкі, Віскі і Сільвер та їхня Roslynka Анна

Анна – власниця студії рослинного дизайну Roslynka. Її руки турбуються не лише про сукуленти, гербарії та мох, а й про собак Мілкі, Віскі і котика Сільвера, яких Анна разом із сім’єю взяла з вулиці.

Розповідаємо на InfoPaw про те, як це — бути власницею бізнеса дружнього до тварин, як комфортно подорожувати з чотирилапими
і як успішно вмовити чоловіка завести двох собак.
Анна – власниця студії рослинного дизайну Roslynka. Її руки турбуються не лише про сукуленти, гербарії та мох, а й про собак Мілкі, Віскі і котика Сільвера, яких Анна разом із сім’єю взяла з вулиці.

Розповідаємо на InfoPaw про те, як це — бути власницею бізнеса дружнього до тварин, як комфортно подорожувати з чотирилапими
і як успішно вмовити чоловіка завести двох собак.
Як у вашому житті з’явилась хвостата банда Мілкі-Віскі-Сільвер?
— Я дуже люблю собак, але ми з сім’єю не планували нікого заводити. Та якогось разу будучи в гостях у селі в мого батька побачили маленьких цуценят. Вони обліпили нас із донькою та поснули. Я тим часом відправляю фотографії з цуциками чоловіку, але він, розуміючи до чого я хилю, твердо стояв на своєму. Та не зважаючи на заперечення, ми приїхали додому з собачкою.

На доньці заснула саме наша майбутня Мілкі. Вона серед усіх собачок була найменшою, тому що їй не вистачало сил боротися за їжу зі своїми братиками і сестричками. Тому ми її і забрали. Привозимо додому і чоловік одразу з порогу питає, коли я їду назад відвозити собаку. Так ми місяць не розмовляли і переживали цей домашній «скандаль». Я трималася і нікуди не відвозила Мілкі. А чоловік тим часом пройшов усі стадії: заперечення, торг, прийняття і зараз вже у них з Мілкі контакт та любов. Наприклад, якщо ми сідаємо на диван, то Мілкі ляже ближче до чоловіка.
Як у вашому житті з’явилась хвостата банда Мілкі-Віскі-Сільвер?
— Я дуже люблю собак, але ми з сім’єю не планували нікого заводити. Та якогось разу будучи в гостях у селі в мого батька побачили маленьких цуценят. Вони обліпили нас із донькою та поснули. Я тим часом відправляю фотографії з цуциками чоловіку, але він, розуміючи до чого я хилю, твердо стояв на своєму. Та не зважаючи на заперечення, ми приїхали додому з собачкою.

На доньці заснула саме наша майбутня Мілкі. Вона серед усіх собачок була найменшою, тому що їй не вистачало сил боротися за їжу зі своїми братиками і сестричками. Тому ми її і забрали. Привозимо додому і чоловік одразу з порогу питає, коли я їду назад відвозити собаку. Так ми місяць не розмовляли і переживали цей домашній «скандаль». Я трималася і нікуди не відвозила Мілкі. А чоловік тим часом пройшов усі стадії: заперечення, торг, прийняття і зараз вже у них з Мілкі контакт та любов. Наприклад, якщо ми сідаємо на диван, то Мілкі ляже ближче до чоловіка.
Віскі прийшов до нас прямо у Рослинку кілька років тому. Одного дня я стояла на вулиці перед входом і побачила, як собачка перебігає дорогу через пішохідний перехід та цілеспрямовано біжить просто до мене.

Я його погодувала кормом Мілкі. Він поїв, погрався і ліг спати, неначе бомжик – такий брудний та зачуханий був. Я розуміла, що другу собаку додому чоловік навряд чи прийме. Нових хазяїв я йому шукати не планувала, але якщо б знайшлися старі, то звісно планувала повернути песика.

В той день у нас з сім’єю була запланована фотосесія в полі. І от ми зустрічаємось на цьому полі і я з новою собакою. Мілкі одразу почала гарчати на нього, тому що песик дуже контактний, гіперактивний, усюди лізе, йому все цікаво, а їй це не подобається, до того ж вона ревнувала.
Віскі прийшов до нас прямо у Рослинку кілька років тому. Одного дня я стояла на вулиці перед входом і побачила, як собачка перебігає дорогу через пішохідний перехід та цілеспрямовано біжить просто до мене.

Я його погодувала кормом Мілкі. Він поїв, погрався і ліг спати, неначе бомжик – такий брудний та зачуханий був. Я розуміла, що другу собаку додому чоловік навряд чи прийме. Нових хазяїв я йому шукати не планувала, але якщо б знайшлися старі, то звісно планувала повернути песика.

В той день у нас з сім’єю була запланована фотосесія в полі. І от ми зустрічаємось на цьому полі і я з новою собакою. Мілкі одразу почала гарчати на нього, тому що песик дуже контактний, гіперактивний, усюди лізе, йому все цікаво, а їй це не подобається, до того ж вона ревнувала.

Фото із instagram тварин Анни: @milky.viski.silver

І чоловік питає у мене, що це за собака. Я і відповідаю – прибився до нас. Перед цим моя помічниця Даша запропонувала назвати собаку Віскі, тому що чоловік любить цей напій, а песик відповідного кольору. Щоб таким чином трохи задобрити його. На вдивовижу собака одразу почав відкликатись на це ім’я. І дійсно, коли я на полі гукала його, чоловік одразу звернув увагу і запитав: «як-як ти його назвала?».

Загалом собака вів себе так, неначе він вже мінімум тиждень з нами та знає нас. Тому з Віскі все пройшло спокійно, його всі одразу прийняли. І навіть чоловік погодився - ну одна собака, дві собаки, це вже немає ніякої різниці.

А через рік ми знову поїхали у село до мого батька та взяли там котика. Тепер у нас вдома цілий звіринець, але всі вони дуже класні, а ми щасливі з ними.
І чоловік питає у мене, що це за собака. Я і відповідаю – прибився до нас. Перед цим моя помічниця Даша запропонувала назвати собаку Віскі, тому що чоловік любить цей напій, а песик відповідного кольору. Щоб таким чином трохи задобрити його. На вдивовижу собака одразу почав відкликатись на це ім’я. І дійсно, коли я на полі гукала його, чоловік одразу звернув увагу і запитав: «як-як ти його назвала?».

Загалом собака вів себе так, неначе він вже мінімум тиждень з нами та знає нас. Тому з Віскі все пройшло спокійно, його всі одразу прийняли. І навіть чоловік погодився - ну одна собака, дві собаки, це вже немає ніякої різниці.

А через рік ми знову поїхали у село до мого батька та взяли там котика. Тепер у нас вдома цілий звіринець, але всі вони дуже класні, а ми щасливі з ними.

Фото із instagram тварин Анни: @milky.viski.silver

Чому і як Рослинка стала пет френдлі бізнесом?
— Щойно в мене з’явилась Мілкі я брала її з собою на роботу, в мене вже була тоді Рослинка. Але ми були не в цьому приміщенні, а в іншому, маленькому, серед офісів. І через декілька місяців мені заборонили її брати з собою, тому що людям це не подобалось та вони почали жалітись про те, що це неправильно. Бо Мілкі могла забігти в чужий кабінет і там побешкетувати чи навіть сходити в туалет.

Для мене це був момент стресу, адже спочатку вдома не сприймали собаку, а тепер ще й на роботі. І коли постала ця проблема з собакою, то ми почали активніше шукати, куди нам переїхати і знайшли за місяць це приміщення (хоча до цього шукали простір більше року).
Віскі типово «рослинковий» собака, бо він всіх любить, йому подобається цей кіпіш та двіж. Коли я збираюсь на роботу, то він постійно дивиться на мене, так ніби говорить: «якщо ти мене зараз не візьмеш, то я буду плакати». Мілкі, навпаки, спокійна і краще почуває себе вдома, тому що вона дуже обережно ставиться до людей.

Ми в Рослинці організовуємо День собаки на роботі та приводимо своїх улюбленців. Але напередодні цього дня нам потрібно усе максимально підготувати і заховати, поприбирати і убезпечити. Щоб вони собі не нашкодили та не попсували товари у студії.

Собаки на роботі вимагають багато уваги, це як дітей взяти на роботу. Ти ніби і працюєш, але маєш їх вигулювати та гратися. Інколи це добре, бо ти можеш відволіктись і відпочити, але коли завали і немає часу, то це складно.
Коли зараз я бачу, як люди купують породисту тварину, у мене всередині стається дисонанс
Було таке, що у нашої паяльщиці Тьоті Валі кішка народила кошенят. І їх потрібно було прилаштувати, тому ми їх принесли усіх в Рослинку, сфотографували і зробили пости у наших соцмережах. І були всі дуже щасливі, коли за 5 днів у нас забрали 5 кошенят.

Також, коли у мене з’явилася Мілкі нас запросили знятись для проєкту «Мода без породи» задля підтримки адопції тварин з притулків та популяризації дворняг. Ці фотографії та наші й інші історії людей були опубліковані в журналі Elle. Там я познайомилася з декораторкою Анею Івановою, яка має двох «рідних» собак і кота та чотирьох на утриманні.
фото: Валентина Ростовікова
Ми разом придумали проводити благодійні майстер-класи в Рослинці.
І вже третій рік традиційно ми проводимо майстер-клас по так званому «собачому» віночку, адже зібрані з нього кошти ми передаємо у міні-притулки для допомоги песикам. Цього року це був притулок Ірини Корчевської з Вінниці, у якої живуть проблемні неконтакті тварини, яких нереально прилаштувати, тому вони у притулку скоріш за все пожиттєво. Адже зараз люди навіть супер комунікабельних тварин не хочуть адоптувати, що вже казати про несоціалізованих. Також це були міні-притулок "Ворушить вусами" з Києва і допомога чотирьом собаням, які живуть на платній перетримці.
Як тварини адаптувались до людей і як ладять між собою?
— Мілкі – головна у їхній чотирилапій сім’ї, але Віскі від цього не страждає, не ображається на неї, що вона інколи гарчить на нього, ніби намагається втихомирити. Тобто вона завжди його тримає в тонусі, а йому так, знаєте, все одно, комфортно і байдуже.

А Мілкі вона завжди обережна і дуже відчуває людей. Ось, наприклад, та тітонька, яка жалілась на неї, щоб я не привозила Мілкі на роботу, вона спочатку просто приходила в гості, то Мілкі завжди на неї гарчала. Їй було три місяці, вона була маленька , але на ту жінку вона завжди гарчала. І потім, коли ми дізнались хто пожалівся, то не були здивовані. Адже собака сама це показувала. Хоча людина говорила, що любить собак. Так можливо вона не одразу контактує, їй треба час, щоб звикнути до людини. Також Мілкі погано реагує на звуки і різкі рухи.

Кіт Сільвер приблизно такої ж ваги і розміру, як Віскі. Але Мілкі не підпускає до себе котика, а от Віскі, навпаки, з ним грається. Вони сплять разом та роблять один одному кусяки-обіймаки. А Мілкі ні, вона – самітниця, залазить кудись у свою нору та відпочиває окремо.
Мої собаки не є супер дресированими. З маленькою Мілкі ми працювали з кінологом. Я не можу сказати, чи була б її поведінка якоюсь іншою, як би ми не працювали з нею. Собаки виховані так, щоб нам було разом комфортно гуляти та співіснувати. Є такі собаки, які самі все схоплюють, от як Віскі, він самостійно навчився своїм трюкам.

Взагалі, коли у нас з’явився Віскі і собак стало двоє, то мене частіше почали питати про те, що це за порода. Коли зараз я бачу як люди купують породисту тварину у мене всередині стається дисонанс. Я не засуджую нікого, це вибір кожного, але коли їх так багато у притулках, коли вони страждають поруч із нами на вулицях… Тому якщо ти хочеш завести тварину, але не знаєш де і як це зробити – то як правило вона сама тебе знайде. Як Віскі просто прибіг до нас у Рослинку. Або ти можеш випадково врятувати чиєсь життя, як моя колега Даша нещодавно врятувала чорну кішечку зі зламаним хвостиком.
Як ви подорожуєте разом із чотирилапими? Чим зазвичай пересуваєтесь та чи маєте якісь лайфхаки для подорожей з тваринами?
— Я дуже люблю подорожувати з тваринами! Я намагаюсь хоча б один вихідний на тиждень виїжджати по можливості десь поруч на природу, хоча б у ліс. В лісі собаки починають ганяти, як божевільні, вивільняючи енергію, яка накопичилась у них за тиждень. Для мене це кайф – я дуже заряджаюсь та відпочиваю поруч з ними.

Коли ми їдемо у Карпати, то взяти їх з собою – це маст хев. В дорозі туди вони дуже активні, особливо Віскі веде себе, як той віслюк у мультику. Коли ми повертаємось назад, то вони вже спокійні і просто сплять.

Останній раз у поїздку до моря ми взяли з собою ще і кота. Сільвер не дуже зрозумів, куди ми так довго перлися і навіщо. Коли він був менший, то взагалі навіть не помічав, що його кудись везуть. У нього дуже комфортні умови для подорожей в машині: і лежаночка, водичка, туалет, який закривається.

Фото із instagram тварин Анни: @milky.viski.silver

Під час прогулянок у подорожах у Мілкі є певна відстань на яку вона може віддалятися від хазяїна. У Віскі ж, наприклад, такого немає – він може побігти далеко, але коли я його кличу, то він завжди повертається та відгукується. Але Віскі дуже скажено реагує на диких копитних тварин, баранів або коней. Коли він чує їхній запах, то стає малоконтрольованим і може просто погнати їх кудись і не відповідати на клич. Він чує їх здалеку, вистежує, бігає навколо них, гавкає та може їх кудись завезти. Тому для таких крайніх випадків у них у всіх є адресники.

Вода і смаколики – це те, що я завжди беру у поїздки. Якщо ми їдемо десь в гори, де вони будуть більше гуляти, то я беру корму більше, ніж зазвичай. Під час першої мандрівки я не здогадалась про це, тому їжі у мене ледь вистачило.
Які є складнощі і навпаки – переваги з життя спільно з тваринами з вулиці або з притулку?
— Складнощів ніяких немає, окрім хіба що вирішення питання на кого залишати тварину, коли ти подорожуєш. А з плюсів - ми частіше стали подорожувати ми більше рухаєшся, у дитини є відповідальність та емпатія за тварину. Тому що, коли ми брали Мілкі, то одразу домовлялись, що я беру не собі, а це наша спільна собака і ми разом маємо її доглядати.
Інколи у людей є запит на собачку не для краси, а щоб був індивідуальний та сильний характер. Оскільки зазвичай у породистих собак закладений певний характер. Уже запрограмований, і ти можеш підібрати під свої потреби. А можеш просто виграти лотерею, взявши тварину з вулиці.

Також рекомендую все ж таки попрацювати з кінологом, щоб було комфортно всім. Адже є собачки проблемні і емоційно травмовані. Для когось складно бути з такою твариною, а для когось навпаки, це ніби навчати дитину. Ти маєш зрозуміти внутрішній світ собаки, як вона все сприймає.

Для налагодження комунікації та побудови довірі з будь-якою твариною потрібен час, сили і гроші. І найважливіше – ти маєш розуміти, що несеш відповідальність, тому що береш тварину, яка буде поруч з тобою і буде залежна від тебе 10-15 років.
Made on
Tilda