Хочете забрати собаку з притулку?
Про особливості адопції собак з притулку розповідає:
Рія Смульська
кінологиня-інструкторка в Pink Puppy Pet School, тренерка та спортсменка
виховує 2 безпородних собак
З якими проблемами в поведінці собаки може зіштовхнутися людина, яка вирішила взяти тварину з притулку?

Навіть добре організований притулок - це стресове середовище для собаки.

Випадковий набір тварин у вольєрі, який відрізняється від того вікового та статевого складу групи, яку собаки формували б за власним бажанням; постійна присутність у сусідніх вольєрах тварин, від яких неможливо ані втекти, ані поспілкуватися і з'ясувати, наскільки вони безпечні; постійний гавкіт та запах, який собакам заважає не менше, ніж людям; відсутність найменшого контролю свого середовища - якщо на вулиці собака може знайти сухіше, тепліше або навпаки - прохолодніше місце, в обмеженому просторі вольєру вона такої можливості часто не має.

Умови не сприяють налагодженню дружніх стосунків між собаками, через бійки їх можуть розсаджувати по окремих приміщеннях, що логічно з точки зору безпеки, але так соціальні тварини страждають від самотності.
З якими проблемами в поведінці собаки може зіштовхнутися людина, яка вирішила взяти тварину з притулку?

Навіть добре організований притулок - це стресове середовище для собаки.

Випадковий набір тварин у вольєрі, який відрізняється від того вікового та статевого складу групи, яку собаки формували б за власним бажанням; постійна присутність у сусідніх вольєрах тварин, від яких неможливо ані втекти, ані поспілкуватися і з'ясувати, наскільки вони безпечні; постійний гавкіт та запах, який собакам заважає не менше, ніж людям; відсутність найменшого контролю свого середовища - якщо на вулиці собака може знайти сухіше, тепліше або навпаки - прохолодніше місце, в обмеженому просторі вольєру вона такої можливості часто не має.

Умови не сприяють налагодженню дружніх стосунків між собаками, через бійки їх можуть розсаджувати по окремих приміщеннях, що логічно з точки зору безпеки, але так соціальні тварини страждають від самотності.
Відсутність можливості отримувати достатньо уваги з боку людини та формувати з кимось прив'язаність теж позначається на стані собак.
Тварина, що потрапила до притулку і змогла впоратися із першою хвилею стресу, адаптується, виробляючи звички, що допомагають виживати у поточних умовах, наприклад, вчиться битися з іншими собаками за їжу, комфортніше місце.

Якщо умови утримання погані, собаки не здатні до них пристосуватися, хворіють та отримують поведінкові розлади - неохайність (при відсутності вигулу звикають ходити в туалет там, де живуть), поїдання фекалій та неїстівних предметів.

Собаки, що змалечку виросли у притулку, а не потрапили до нього дорослими з вулиці або дому, мають проблеми внаслідок нестачі соціалізації. Створити багате на сенсорні стимули оточення, в якому цуценя буде нормально розвиватися, в перенаселеному притулку неможливо. Тому собаки не бачать багатьох звичних нам речей - транспорту, людей різного віку та особливостей будови, різних типів покриттів, не уявляють, що таке сходи, а іноді - навіть трава.

І зіштовхуючись вперше з усім цим за межами притулку, показують дуже сильний постійний страх. Працювати з такими випадками доводиться довго і терпляче.

Хронічний стрес створює підґрунтя для розвитку невротичних станів, впливає на роботу усіх систем організму, найбільше позначаючись на травній, тому розлади травлення - досить розповсюджена історія у тварин з притулку.
Відсутність можливості отримувати достатньо уваги з боку людини та формувати з кимось прив'язаність теж позначається на стані собак.
Тварина, що потрапила до притулку і змогла впоратися із першою хвилею стресу, адаптується, виробляючи звички, що допомагають виживати у поточних умовах, наприклад, вчиться битися з іншими собаками за їжу, комфортніше місце.

Якщо умови утримання погані, собаки не здатні до них пристосуватися, хворіють та отримують поведінкові розлади - неохайність (при відсутності вигулу звикають ходити в туалет там, де живуть), поїдання фекалій та неїстівних предметів.

Собаки, що змалечку виросли у притулку, а не потрапили до нього дорослими з вулиці або дому, мають проблеми внаслідок нестачі соціалізації. Створити багате на сенсорні стимули оточення, в якому цуценя буде нормально розвиватися, в перенаселеному притулку неможливо. Тому собаки не бачать багатьох звичних нам речей - транспорту, людей різного віку та особливостей будови, різних типів покриттів, не уявляють, що таке сходи, а іноді - навіть трава.

І зіштовхуючись вперше з усім цим за межами притулку, показують дуже сильний постійний страх. Працювати з такими випадками доводиться довго і терпляче.

Хронічний стрес створює підґрунтя для розвитку невротичних станів, впливає на роботу усіх систем організму, найбільше позначаючись на травній, тому розлади травлення - досить розповсюджена історія у тварин з притулку.
Чи має значення тварину якого віку брати з притулку?

Мало хто встоїть перед шармом цуценяти, і значна кількість потенційних власників хотіли б виростити свого компаньйона змалечку.

Цуценя з притулку за потребами нічим не відрізняється від купленого у заводчика - так само потребує неперервної роботи з вашого боку весь перший рік свого життя. Часті годування, ще частіші вигули, купки та калюжки вдома, шалена активність, привчання залишатися наодинці,
гуляти на повідці та чемно поводитись - все це вимагає часу, тому
підходить не всім. Якщо ви розумієте, що ваш робочий графік не дасть
змоги приділяти достатньо уваги малечі - варто зупинитися на старшому собаці.

Також, якщо ви хотіли б собаку певного розміру, краще звернути свою
увагу на тварин вікової категорії старше 10 місяців, адже передбачити,
яким виросте безпородне цуценятко, дуже непросто. Дуже розповсюджені випадки, коли тендітний песик виростає неочікувано великим, а малюк з товстими лапами, що у народі вважається 100% ознакою великого розміру
у дорослому віці, лишається коротуном. Для багатьох людей ця "рулетка" є радше плюсом, дуже цікаво, яким же виросте твій пес, але якщо хочеться трохи більшої передбачуваності - розглядайте підлітків та дорослих.

Від 1 року і старше - чудовий вік для адопції. Не варто боятися брати дорослих собак - вже зрозуміло, який у собаки розмір, характер та темперамент, не потрібно буде морочитися з пелюшками, та й потреба пізнавати світ, надкушуючи кожен дріт у домі, вже минула.

Побоювання з приводу того, що дорослий собака вже не звикне до родини, даремні - собаки дуже адаптивні тварини, а ті, хто вже колись мав господаря, тим більше із задоволенням повернуться до звичнішого життя, ніж вольєр притулку.

Собаки похилого віку - після 7-8 років - зазвичай вже спокійніші та врівноваженіші, але все ще досить активні, і за умов якісного догляду
будуть радувати вас ще довго. Нерідко й у 10-12 років собака сповнений
сил та енергії, особливо, якщо власник не поспішає зписувати його з
рахунків і турбується про фізичні та ментальні навантаження.

Не бійтеся брати тварин похилого віку - зазвичай вони мають досить
міцне здоров'я, якщо змогли прожити стільки в умовах притулку, а їхні захворювання вже відомі та витрати на підтримання високої якості життя прогнозовані.

Чи має значення тварину якого віку брати з притулку?

Мало хто встоїть перед шармом цуценяти, і значна кількість потенційних власників хотіли б виростити свого компаньйона змалечку.

Цуценя з притулку за потребами нічим не відрізняється від купленого у заводчика - так само потребує неперервної роботи з вашого боку весь перший рік свого життя. Часті годування, ще частіші вигули, купки та калюжки вдома, шалена активність, привчання залишатися наодинці, гуляти на повідці та чемно поводитись - все це вимагає часу, тому підходить не всім. Якщо ви розумієте, що ваш робочий графік не дасть змоги приділяти достатньо уваги малечі - варто зупинитися на старшому собаці.

Також, якщо ви хотіли б собаку певного розміру, краще звернути свою увагу на тварин вікової категорії старше 10 місяців, адже передбачити, яким виросте безпородне цуценятко, дуже непросто. Дуже розповсюджені випадки, коли тендітний песик виростає неочікувано великим, а малюк з товстими лапами, що у народі вважається 100% ознакою великого розміру у дорослому віці, лишається коротуном. Для багатьох людей ця "рулетка" є радше плюсом, дуже цікаво, яким же виросте твій пес, але якщо хочеться трохи більшої передбачуваності - розглядайте підлітків та дорослих.

Від 1 року і старше - чудовий вік для адопції. Не варто боятися брати дорослих собак - вже зрозуміло, який у собаки розмір, характер та темперамент, не потрібно буде морочитися з пелюшками, та й потреба пізнавати світ, надкушуючи кожен дріт у домі, вже минула.

Побоювання з приводу того, що дорослий собака вже не звикне до родини, даремні - собаки дуже адаптивні тварини, а ті, хто вже колись мав господаря, тим більше із задоволенням повернуться до звичнішого життя, ніж вольєр притулку.

Собаки похилого віку - після 7-8 років - зазвичай вже спокійніші та врівноваженіші, але все ще досить активні, і за умов якісного догляду будуть радувати вас ще довго. Нерідко й у 10-12 років собака сповнений сил та енергії, особливо, якщо власник не поспішає зписувати його з рахунків і турбується про фізичні та ментальні навантаження.

Не бійтеся брати тварин похилого віку - зазвичай вони мають досить міцне здоров'я, якщо змогли прожити стільки в умовах притулку, а їхні захворювання вже відомі та витрати на підтримання високої якості життя прогнозовані.

На які моменти в першу чергу треба звернути увагу під час вибору собаки?

По-перше - не соромтеся обирати собаку до душі. Потрапивши до притулку, легко зніяковіти від голосного гавкоту, різкого неприємного запаху, сотень очей, які стежать за кожним вашим рухом, і мимоволі з'являються думки: "Як же я буду обирати, вони ж усі живі та варті кращого". Ніби стає соромно, що ви хочете, наприклад, саме чорненького невеликого кудлатика, а всіх інших не розглядаєте...

Але повірте: обрати собаку собі до душі - важливо! Вам буде набагато простіше пройти всі випробування із псом, який радує вас і зовнішністю, і характером, і це сильно зменшить імовірність того, що ви повернете собаку назад. Звертайте також увагу на темперамент - активній товариській людині буде важко із неповоротким повільним собакою, а флегматик просто не витримає напору грайливого, шумного пса.

Поставте собі питання:
  • які якості собаки для вас є вкрай важливими?
  • які особливості поведінки точно неприйнятні?

Підійдіть до вибору собаки відповідально та максимально тверезо, і якщо собака, що вам сподобався, об'єктивно не підходить (дехто з членів родини боїться великих собак, а цей пес чималенький; собака був зданий у притулок через агресію, а ви маєте маленьку дитину і т.д.) - знайдіть інший спосіб допомогти йому, окрім як взяти додому.

Що стосується поведінки - на жаль, не існує жодного тесту, який би допоміг точно передбачити, як поводитиметься собака з притулку вдома. Чи виникнуть у нього проблеми з туалетом, чи гавкатиме, залишений наодинці, чи псуватиме речі - точний прогноз зробити неможливо.
Варто звернути увагу на те, як поводиться собака стосовно інших тварин та незнайомих людей. Якщо він показує страх та/або агресію, це проявлятиметься і вдома. Такі особливості поведінки підлягають корекції, але потребуватимуть від вас часу, терпіння та коштів, тож на це треба зважати. Якщо агресивна поведінка чи страх проявляються лише у певних ситуаціях, ретельно розпитайте куратора або співробітників притулку, в яких саме. Є ймовірність, що у вас вдома вони не повторюватимуться.

Поведінка собак надзвичайно залежить від умов, в яких вони опиняються, та від того, чи налагоджені у них стосунки зі своєю людиною. Дуже часто передумови для небажаної поведінки тварин створюють самі власники, а в іншій родині, з іншими звичками та способами комунікації з твариною, ця проблема ніколи не виникає.
У притулку вас зустріне гучний гавкіт - так собаки привертають до себе увагу. Не переймайтеся, у вас вдома тварина не шумітиме так сильно.
Деякі собаки ставатимуть лапами на сітку, облизуватимуть простягнуту руку - такі тварини в основному мають позитивний досвід спілкування з людьми, часто це - колишні домашні улюбленці.

Є собаки, які не пропонують контакту, уникають пестощів - їм знадобиться дещо більше часу на адаптацію, можливо, потребуватимуть більшого терпіння з вашого боку у привчанні до шуму побутової техніки, ліфтів, автомобілів.

Якщо ви матимете можливість спостерігати за собакою, коли його виведуть на повідці самого, подивіться, чи знічується він без компанії інших собак, чи здатний заспокоїтися і наскільки швидко. Також звертайте увагу на те, як собака спілкується зі знайомою людиною - куратором або працівником притулку. Якщо ніби нетовариський до вас пес дружній до куратора - то так само він поводитиметься і з вами, коли звикне і ви набудете у його очах статусу друга, а не випадкового незнайомця.
На які моменти в першу чергу треба звернути увагу під час вибору собаки?

По-перше - не соромтеся обирати собаку до душі. Потрапивши до притулку, легко зніяковіти від голосного гавкоту, різкого неприємного запаху, сотень очей, які стежать за кожним вашим рухом, і мимоволі з'являються думки: "Як же я буду обирати, вони ж усі живі та варті кращого". Ніби стає соромно, що ви хочете, наприклад, саме чорненького невеликого кудлатика, а всіх інших не розглядаєте...

Але повірте: обрати собаку собі до душі - важливо! Вам буде набагато простіше пройти всі випробування із псом, який радує вас і зовнішністю, і характером, і це сильно зменшить імовірність того, що ви повернете собаку назад. Звертайте також увагу на темперамент - активній товариській людині буде важко із неповоротким повільним собакою, а флегматик просто не витримає напору грайливого, шумного пса.

Поставте собі питання:
  • які якості собаки для вас є вкрай важливими?
  • які особливості поведінки точно неприйнятні?

Підійдіть до вибору собаки відповідально та максимально тверезо, і якщо собака, що вам сподобався, об'єктивно не підходить (дехто з членів родини боїться великих собак, а цей пес чималенький; собака був зданий у притулок через агресію, а ви маєте маленьку дитину і т.д.) - знайдіть інший спосіб допомогти йому, окрім як взяти додому.

Що стосується поведінки - на жаль, не існує жодного тесту, який би допоміг точно передбачити, як поводитиметься собака з притулку вдома. Чи виникнуть у нього проблеми з туалетом, чи гавкатиме, залишений наодинці, чи псуватиме речі - точний прогноз зробити неможливо.
Варто звернути увагу на те, як поводиться собака стосовно інших тварин та незнайомих людей. Якщо він показує страх та/або агресію, це проявлятиметься і вдома. Такі особливості поведінки підлягають корекції, але потребуватимуть від вас часу, терпіння та коштів, тож на це треба зважати. Якщо агресивна поведінка чи страх проявляються лише у певних ситуаціях, ретельно розпитайте куратора або співробітників притулку, в яких саме. Є ймовірність, що у вас вдома вони не повторюватимуться.

Поведінка собак надзвичайно залежить від умов, в яких вони опиняються, та від того, чи налагоджені у них стосунки зі своєю людиною. Дуже часто передумови для небажаної поведінки тварин створюють самі власники, а в іншій родині, з іншими звичками та способами комунікації з твариною, ця проблема ніколи не виникає.
У притулку вас зустріне гучний гавкіт - так собаки привертають до себе увагу. Не переймайтеся, у вас вдома тварина не шумітиме так сильно.
Деякі собаки ставатимуть лапами на сітку, облизуватимуть простягнуту руку - такі тварини в основному мають позитивний досвід спілкування з людьми, часто це - колишні домашні улюбленці.

Є собаки, які не пропонують контакту, уникають пестощів - їм знадобиться дещо більше часу на адаптацію, можливо, потребуватимуть більшого терпіння з вашого боку у привчанні до шуму побутової техніки, ліфтів, автомобілів.

Якщо ви матимете можливість спостерігати за собакою, коли його виведуть на повідці самого, подивіться, чи знічується він без компанії інших собак, чи здатний заспокоїтися і наскільки швидко. Також звертайте увагу на те, як собака спілкується зі знайомою людиною - куратором або працівником притулку. Якщо ніби нетовариський до вас пес дружній до куратора - то так само він поводитиметься і з вами, коли звикне і ви набудете у його очах статусу друга, а не випадкового незнайомця.
Чи можливо виправити конкретні проблеми в поведінці тварини?

Хотілося б сказати, що, потрапивши до родини, собаки відчувають вдячність за порятунок та намагаються поводитися якнайкраще. Або що любов долає все, і просто треба дуже любити собаку, і вона обов'язково виправиться.

Але, на жаль, це лише кліше, віра у які приносить більше шкоди, ніж користі, і люди, що були не готові до реалій життя зі складним собакою, зрештою повертають його до притулку.
Проблеми, які насправді є просто відсутністю виховання, успішно вирішуються звичайним навчанням тварини нових правил. Навчити собаку з притулку ходити на повідці, чемно чекати на годування та вихід на вулицю, чути власника на вулиці та виконувати команди не складніше, ніж будь-якого іншого.

Поведінка, спричинена вродженими особливостями нервової системи, відсутністю соціалізації, впливом хронічного стресу, змінюється складніше і часто не зникає до кінця. При роботі з подібними станами основна мета - знизити їхню гостроту, щоби була можливість комфортно жити з собакою, настільки, наскільки це можливо.

Наприклад, ми не зможемо з лякливого собаки зробити сміливця, але стабілізувати фізичний стан, побудувати прив'язаність із власником, навчити його у стресових ситуаціях бігти до своєї людини, а не від неї, адаптувати до значної кількості подразників, навчити команд - цілком реально. І з урахуванням деяких нюансів в цілому життя з таким собакою буде комфортним та щасливим.

Тому відповідь на поставлене питання - радше так, але треба враховувати, що це вимагає часу, терпіння та грошей, а результат рідко буває швидким та стабільним.

Втім, перелічені складності - не прерогатива тварин з притулку. Через мене проходить як чимала кількість породистих, куплених у розплідниках собак зі значними порушеннями поведінки, так і собак з притулку, які виявляються, не побоюся цього слова, безпроблемними.

Чи можливо виправити конкретні проблеми в поведінці тварини?

Хотілося б сказати, що, потрапивши до родини, собаки відчувають вдячність за порятунок та намагаються поводитися якнайкраще. Або що любов долає все, і просто треба дуже любити собаку, і вона обов'язково виправиться.

Але, на жаль, це лише кліше, віра у які приносить більше шкоди, ніж користі, і люди, що були не готові до реалій життя зі складним собакою, зрештою повертають його до притулку.
Проблеми, які насправді є просто відсутністю виховання, успішно вирішуються звичайним навчанням тварини нових правил. Навчити собаку з притулку ходити на повідці, чемно чекати на годування та вихід на вулицю, чути власника на вулиці та виконувати команди не складніше, ніж будь-якого іншого.

Поведінка, спричинена вродженими особливостями нервової системи, відсутністю соціалізації, впливом хронічного стресу, змінюється складніше і часто не зникає до кінця. При роботі з подібними станами основна мета - знизити їхню гостроту, щоби була можливість комфортно жити з собакою, настільки, наскільки це можливо.

Наприклад, ми не зможемо з лякливого собаки зробити сміливця, але стабілізувати фізичний стан, побудувати прив'язаність із власником, навчити його у стресових ситуаціях бігти до своєї людини, а не від неї, адаптувати до значної кількості подразників, навчити команд - цілком реально. І з урахуванням деяких нюансів в цілому життя з таким собакою буде комфортним та щасливим.

Тому відповідь на поставлене питання - радше так, але треба враховувати, що це вимагає часу, терпіння та грошей, а результат рідко буває швидким та стабільним.

Втім, перелічені складності - не прерогатива тварин з притулку. Через мене проходить як чимала кількість породистих, куплених у розплідниках собак зі значними порушеннями поведінки, так і собак з притулку, які виявляються, не побоюся цього слова, безпроблемними.

Скільки часу знадобиться для адаптації собаки в новому оточенні?

Точний час адаптації тварини у новому домі непередбачуваний. Хтось вже
за два тижні повністю звикає до змін, а у когось це займе місяці. Чимало залежить від темпераменту, досвіду спілкування з людьми, віку, і не в останню чергу - від поведінки нового власника.

Найважчі для собаки - перші декілька годин у новому місці. Адаптуватися до змін різні тварини будуть по-різному: хтось піде дрімати, ніби все життя тут прожив, хтось апатично лежатиме під вхідними дверима, хтось жваво оббігатиме помешкання, перевіряючи всі куточки.

В ці перші години не намагайтеся тісно контактувати з собакою, дайте
йому можливість "перетравити" вал нової інформації. Просто спокійно спостерігайте за ним, менше втручаючись. Займайтеся своїми звичними справами, дайте можливість і собаці поспостерігати за вами. Взагалі стратегія спостерігати за собакою, щоби з'ясувати його звичні способи реагувати на різні ситуації - найкраща у перші три доби вашого спільного життя. Вже потім ви будете навчати його нових правил, якщо реакції, що виникають, вам не підходять, не поспішайте з цим.

Не потрібно невпинно стежити за собакою (для цього варто підготувати помешкання до його приїзду заздалегідь, прибравши всі цінні речі та потенційно небезпечні предмети), ходити за ним із кімнати до кімнати, постійно торкатися та пестити.

Гуляйте із вашим новим другом із першого ж дня його появи у вашому домі, винятком можуть бути лише випадки дуже сильної лякливості - тоді не
варто насильно тягнути собаку на вулицю. Часто після першої доби таким тваринам стає легше і вони будуть готові вийти на вулицю.

Спостерігайте за поведінкою та заохочуйте ласкою та смаколиками, коли собака з власної ініціативи прийде до вас поспілкуватися. Не залишайте собаку на самоті перші два тижні, привчайте його перебувати наодинці
дуже поступово.

Хорошою ознакою адаптації стане те, що собака достатньо спить і не супроводжує вас постійно під час пересувань житлом, а може спокійно відпочивати окремо.

Ви можете допомогти собаці, проконсультувавшись зі спеціалістом з поведінки (особливо у випадках тривалої апатії, сильного нервового перезбудження, лякливості) та ветеринаром - часто звикання проходить легше на фоні медикаментозної підтримки.

В середньому найважчі для собаки та людини зазвичай перші два-три тижні, на них припадає найбільша кількість повернутих назад до притулку тварин. Потім утворюються перші ниточки прив'язаності між псом та новим власником, і життя полегшується.
Скільки часу знадобиться для адаптації собаки в новому оточенні?

Точний час адаптації тварини у новому домі непередбачуваний. Хтось вже за два тижні повністю звикає до змін, а у когось це займе місяці. Чимало залежить від темпераменту, досвіду спілкування з людьми, віку, і не в останню чергу - від поведінки нового власника.

Найважчі для собаки - перші декілька годин у новому місці. Адаптуватися до змін різні тварини будуть по-різному: хтось піде дрімати, ніби все життя тут прожив, хтось апатично лежатиме під вхідними дверима, хтось жваво оббігатиме помешкання, перевіряючи всі куточки.

В ці перші години не намагайтеся тісно контактувати з собакою, дайте йому можливість "перетравити" вал нової інформації. Просто спокійно спостерігайте за ним, менше втручаючись. Займайтеся своїми звичними справами, дайте можливість і собаці поспостерігати за вами.
Взагалі стратегія спостерігати за собакою, щоби з'ясувати його звичні способи реагувати на різні ситуації - найкраща у перші три доби вашого спільного життя. Вже потім ви будете навчати його нових правил, якщо реакції, що виникають, вам не підходять, не поспішайте з цим.

Не потрібно невпинно стежити за собакою (для цього варто підготувати помешкання до його приїзду заздалегідь, прибравши всі цінні речі та потенційно небезпечні предмети), ходити за ним із кімнати до кімнати, постійно торкатися та пестити.

Гуляйте із вашим новим другом із першого ж дня його появи у вашому домі, винятком можуть бути лише випадки дуже сильної лякливості - тоді не варто насильно тягнути собаку на вулицю. Часто після першої доби таким тваринам стає легше і вони будуть готові вийти на вулицю.
Спостерігайте за поведінкою та заохочуйте ласкою та смаколиками, коли собака з власної ініціативи прийде до вас поспілкуватися.
Не залишайте собаку на самоті перші два тижні, привчайте його перебувати наодинці дуже поступово.

Хорошою ознакою адаптації стане те, що собака достатньо спить і не супроводжує вас постійно під час пересувань житлом, а може спокійно відпочивати окремо.
Ви можете допомогти собаці, проконсультувавшись зі спеціалістом з поведінки (особливо у випадках тривалої апатії, сильного нервового перезбудження, лякливості) та ветеринаром - часто звикання проходить легше на фоні медикаментозної підтримки.

В середньому найважчі для собаки та людини зазвичай перші два-три тижні, на них припадає найбільша кількість повернутих назад до притулку тварин. Потім утворюються перші ниточки прив'язаності між псом та новим власником, і життя полегшується.
Які додаткові речі (іграшки, спальні місця/бокси) допоможуть полегшити адаптацію собаки вдома?

Вам може стати у пригоді клітка, особливо якщо собака вже був до неї раніше привчений або якщо більшість життя провів у вольєрі - такі тварини іноді безпечніше почуваються у невеликому просторі, ніж у квартирі чи будинку.

Клітка - це ніби власна кімната собаки у межах вашого житла, безпечний особистий простір, а не спосіб покарання. Вона має бути достатнього
розміру - собака має вільно стояти на повний зріст та мати можливість
вільно витягнутись лежачи. Не можна залишати собаку в клітці довше,
ніж на декілька годин поспіль. До цього необхідно познайомити тварину
з кліткою, створити з нею позитивні асоціації як з місцем, де приємно розслабитись, відпочити, погризти смаколик. Потурбуйтеся про те, щоби всередині була зручна підстилка або матрацик, приносьте туди іграшки
та смачненьке, привчайте до клітки поступово, не намагайтеся одразу ж закрити в ній собаку.

Є декілька способів, якими собаки природним чином допомагають собі позбутися стресу. Це гризіння та жування, лизання та пошук носом.
Давши собаці можливість легально реалізовувати цю поведінку, ви
значно покращите її стан.

Для гризіння добре підійдуть чималі кістки з м'ясом (якщо собака на натуральному харчуванні), сушені сухожилля, оленячі роги або їхня
імітація, та імітація дерев'яних паличок (спеціальні іграшки від Petstages).

Для роботи носом чудово підходять так звані нюхальні килимки - це численні флісові смужечки, нав'язані на сітчасту основу. Зрештою виходить щось на кшталт плаского помпона, між "пелюстками" якого ховаємо корм або смаколики для собаки. Килимок можна успішно використовувати замість звичайної годівниці, даючи собаці можливість здобути собі харчі, а не
просто з'їсти з миски. Створення можливостей для активного добування
їжі - головний елемент збагачення середовища, який допомагає ментальній стимуляції та виходу зі стресу.

З цією ж метою можна використовувати різноманітної форми інтерактивні іграшки зі щілинами або отворами, всередину яких ховаємо корм, та навіть просто зім'яті шматочки паперу, у кожен з яких загорнуто їстівний шматочок.

Чудовою корисною розвагою стануть пошукові ігри - власник ховає на
підлозі смаколики, а потім дозволяє собаці почати пошук. З часом можна ускладнювати гру, ховаючи корм за предмети та піднімаючи шматочки
трохи вище. На вулиці можна ховати їжу у корі дерев.

Лизальний килимок - це спеціальна іграшка, яку можна знайти у зоомагазинах, або ж використовувати силіконовий антипригарний
килимок із рельєфом. Такі килимки натираємо собачою консервою, паштетом, кисломолочним сиром і т.д. та видаємо собаці після основного прийняття їжі.

За запитом "інтерактивні іграшки для собак власними руками" ви знайдете безліч прикладів того, як мотлох (картонні коробки, пакування, папір, старий текстиль) швидко перетворити на корисну забавку для вашого чотирилапого друга.

Скориставшися цими простими порадами, ви поліпшите добробут собаки,
а відтак - і свій, адже матимете набагато менше проблем із речами, зіпсованими знервованою твариною.

Які додаткові речі (іграшки, спальні місця/бокси) допоможуть полегшити адаптацію собаки вдома?

Вам може стати у пригоді клітка, особливо якщо собака вже був до неї раніше привчений або якщо більшість життя провів у вольєрі - такі тварини іноді безпечніше почуваються у невеликому просторі, ніж у квартирі чи будинку.

Клітка - це ніби власна кімната собаки у межах вашого житла, безпечний особистий простір, а не спосіб покарання. Вона має бути достатнього розміру - собака має вільно стояти на повний зріст та мати можливість вільно витягнутись лежачи. Не можна залишати собаку в клітці довше, ніж на декілька годин поспіль. До цього необхідно познайомити тварину з кліткою, створити з нею позитивні асоціації як з місцем, де приємно розслабитись, відпочити, погризти смаколик. Потурбуйтеся про те, щоби всередині була зручна підстилка або матрацик, приносьте туди іграшки та смачненьке, привчайте до клітки поступово, не намагайтеся одразу ж закрити в ній собаку.

Є декілька способів, якими собаки природним чином допомагають собі позбутися стресу. Це гризіння та жування, лизання та пошук носом. Давши собаці можливість легально реалізовувати цю поведінку, ви значно покращите її стан.
Для гризіння добре підійдуть чималі кістки з м'ясом (якщо собака на натуральному харчуванні), сушені сухожилля, оленячі роги або їхня імітація, та імітація дерев'яних паличок (спеціальні іграшки від Petstages).

Для роботи носом чудово підходять так звані нюхальні килимки - це численні флісові смужечки, нав'язані на сітчасту основу. Зрештою виходить щось на кшталт плаского помпона, між "пелюстками" якого ховаємо корм або смаколики для собаки. Килимок можна успішно використовувати замість звичайної годівниці, даючи собаці можливість здобути собі харчі, а не просто з'їсти з миски. Створення можливостей для активного добування їжі - головний елемент збагачення середовища, який допомагає ментальній стимуляції та виходу зі стресу.
З цією ж метою можна використовувати різноманітної форми інтерактивні іграшки зі щілинами або отворами, всередину яких ховаємо корм, та навіть просто зім'яті шматочки паперу, у кожен з яких загорнуто їстівний шматочок.

Чудовою корисною розвагою стануть пошукові ігри - власник ховає на підлозі смаколики, а потім дозволяє собаці почати пошук. З часом можна ускладнювати гру, ховаючи корм за предмети та піднімаючи шматочки трохи вище. На вулиці можна ховати їжу у корі дерев.
Лизальний килимок - це спеціальна іграшка, яку можна знайти у зоомагазинах, або ж використовувати силіконовий антипригарний килимок із рельєфом. Такі килимки натираємо собачою консервою, паштетом, кисломолочним сиром і т.д. та видаємо собаці після основного прийняття їжі.

За запитом "інтерактивні іграшки для собак власними руками" ви знайдете безліч прикладів того, як мотлох (картонні коробки, пакування, папір, старий текстиль) швидко перетворити на корисну забавку для вашого чотирилапого друга.

Скориставшися цими простими порадами, ви поліпшите добробут собаки, а відтак - і свій, адже матимете набагато менше проблем із речами, зіпсованими знервованою твариною.

Made on
Tilda